Дмитро Білий – сучасний письменник, книги якого читаються на одному подиху. Світ, створений паном Дмитром, зачаровує, розгортає широкий простір для роздумів.
Тож, звичайно, читачам (та й друзям) цікаво буде прочитати експрес-інтерв'ю неординарної особистості з оригінальним мисленням, сприйняттям світу, власним поглядом на процеси і події.

* До речі, фактично вираз «неординарна особистість» повністю синонімічно вербальній конструкції «видатна людина». Це так, ремарка.



У скільки років Ви почали писати?

– Десь у чотири. Написав казку. На ліжку своєму. Щось про коваля, який проміняв мішок золота на принцесу. Ще сам і проілюстрував. Також на ліжку. Воно було дерев'яне і, відповідно, мало багато дощок для творчості.

Що привело Вас до письменництва?

– Хотів розповідати щось добрим людям. Але якось не знайшов книгу для власного чтива, то і сам для себе почав щось писати.

Яким був Ваш перший твір?

– Перших, як завжди, дуже багато.

Чи пробували Ви себе в поезії?

– Іноді щось під настрій намагався. Але думаю, що поет і прозаїк в «одному флаконі» – то або про графоманів, або про геніїв. А я не графоман і не геній.

Книга, яку, на Вашу думку, повинен прочитати кожен?

– Абетка.

Яку написану Вами книгу Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?

– Вибачте за банальність, але я її поки що не написав.

Які поради Ви можете дати письменникам-початківцям?

– Пишіть так, аби вам самим було цікаво власні тексти читати.

Як Ви можете охарактеризувати себе у двох словах?

– Поки вчуся.

Чого б Ви ніколи не зробили у житті?

– Перестав би думати.

Чи є у Вас свій девіз?

– Тільки один – «Свою долю конем не об'їдеш».

Ви вже багато досягли у своїй професії, чи змінила Вас популярність?

– Сподіваюся, що не змінила.

Що заважає Вам жити, а що допомагає?

– Тільки я сам. І заважаю сам собі і допомагаю сам собі. Але дуже вдячний своїй родині і своїм друзям. Іноді вони допомагають мені набагато більше, ніж я сам собі.

Чи вважаєте Ви себе прикладом для наслідування?

– В жодному разі! «У кожного своя доля і свій шлях широкий…»

На яке питання Вам хотілося б самому відповісти, але Вам його ніколи не задають?

– Замислився… Можливо: «Ким би ти хотів бути у наступному житті?»

Чи немає у Вас бажання все кинути і почати щось абсолютно нове?

– Нема. Я – консерватор.

Чому Ви ще не в Раді?

– «Таких не беруть в космонавти».

Які історичні особистості найбільш цікаві Вам?

– Мудреці. Особливо ті, яким вистачило мудрості не вляпатися у історію.

Хотіли б Ви, щоб про Вас написали книгу?

– Звісно, що ні!

Ваші побажання читачам.

– Пізнайте себе!